Get Adobe Flash player
Головна сторінка Історія Згромадження

Історія згромадження

Згромадження Сестер Святого Йосипа  постало у Львові  з духовного натхнення  та душпастирської ініціативи святого Зигмунда  Гораздовського.  Історичною датою заснування прийнято вважати 17 лютого 1884 року.

У Галичині, зокрема в місті Львові, на той час панували духовна й матеріальна бідність, моральний занепад. Це бентежило серце й сумління священика Львівської архідієцезії Зигмунда Гораздовського. Будучи співчутливою людиною і ревним  душпастирем, він заснував ряд благодійних діл християнського милосердя. Для допомоги в розпочатій доброчинній діяльності Отець Зигмунд у 1882 році запросив до співпраці декількох жінок францисканського світського ордену, які дали початок Згромадженню Сестер Святого Йосипа. Сестри служили в Домі Добровільної Праці для жебраків, в якому  безхатькам  створювалися гідні умови для життя й можливість відновити свою людську гідність, в будинку Для невиліковно хворих і потребуючих реабілітації, в Дешевій їдальні для убогих, в Інтернаті Дитятка Ісуса, в якому перебували покинуті діти й матері з немовлятами, в Інтернаті для дітей сиріт і дітей з неповноцінних родин в місті Кросно (Польща), який існує й до сьогодні…

З часом  Згромадження  набуло власних зовнішніх ознак – одяг (габіт) та атрибути. Формація першого покоління Сестер Святого Йосипа відбувалася в контемпляційному монастирі Сестер Францисканок Безперервної Адорації Пресвятих Дарів у Львові. В 1937 році Конгрегацією інститутів богопосвяченого життя остаточно затверджено Згромадження і його Устав.

Тиха молитва й жертовна праця - це скарб милий Богу та необхідний людству, тому чернеча родина розвивалася й відкривалася на нові перспективи діяльності.

У налагоджений ритм праці Сестер Святого Йосипа руйнівним ураганом увірвалися події Другої Світової війни. З 45 будинків, які належали Згромадженню, цей важкий період пережили лише 11. Майже 200 сестер були виселені з монастирів, деякі  депортовані, деякі загинули під час війни при виконанні своїх обов’язків, відомі навіть випадки мученицької  смерті. У 1946 році Згромадження примусово експатріювали, тобто виселили на територію  Польщі, через що воно втратило свій Генеральний дім у Львові й усі доми, які знаходилися на  території Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини. Відтоді протягом певного періоду Генеральний Дім знаходився у Тарнові (Польща), а зараз він є Кракові.  У Польщі  з приходом до влади комуністичного режиму  відбулися  великі зміни,  які обмежили  діяльність Сестер, але вони  не відступили від харизми, залишеної Згромадженню Отцем Засновником. Офіційно Сестрам дозволили опікуватися тільки пацієнтами психіатричних лікарень та інвалідами. Незважаючи на обмеження, Згромадження без зайвого розголосу включалося в працю парафій і катехізацію, яка відбувалася при храмах. Зовнішні труднощі сприяли духовному зросту і укріпленню в харизмі Згромадження. Про це свідчать такі факти: у 1973 році відкрито перший дім за межами Польщі – в Римі, в 1975 році засновано перший місійний дім у Конго, у 1983 році -  у Бразилії. Посткомуністична відлига активізувала працю Сестер в польському суспільстві. У 1992 році в чернечій Родині Сестер Святого Йосипа наступив територіальний поділ на Провінції: Тарновську та Вроцлавську.

Незалежність України стала початком нової епохи в історії держави й початком великих економічних, політичних і релігійних змін. З 1989 року на запрошення священиків Сестри приїжджали сюди на час літніх канікул до деяких парафій в Мостиському, Самбірському, Стрийському, Кам'янка-Буському районах, щоб свідчити про переможну силу спасаючого Христа та Його Царство. Відновлення діяльності Згромадження вже на українських землях через 45 років не було легким, але плідним. Зароджувалися  все нові й нові спільноти. У червні 1991 року заснувалася спільнота Сестер Святого Йосипа в Шепетівці, а у вересні 1992 року в Тернополі.  У жовтні 1992 року Згромадження використало можливість повернутися до Львова, звідки взяло своє коріння й де на Личаківському кладовищі знаходиться гріб тепер вже святого Зигмунда Гораздовського. Спочатку Сестри тимчасово проживали в приміщеннях будинку для перестарілих на Майорівці, де служили хворим та потребуючим. У 1995 році Згромадження  придбало  квартиру на вул. Коперніка 20 /22 й пристосувало її до потреб чернечого життя, оскільки повернути колишні будинки, які йому належали, було неможливо. У жовтні 1993 р. постала спільнота в Любарі, в жовтні 1994 р. – в Стрию, в вересні 1995 р. – в Староконстянтинові і Львові на вул. Самчука, в вересні 1997 р. – у Львівській Духовній Семінарії, що в Брюховичах біля Львова, в грудні 1998 р. – у Львові на вул. Татарбунарській, в Києві: на вул. Мінській – в жовтні 2003 р., на Шулявці – в серпні 2004р., у Святошино – в серпні 2006 р. Зростаюча кількість спільнот спонукала Згромадження створити центральне керівництво в Україні. За рішенням Генеральної Настоятельки і її Ради 6.06.1998 року постала Делегатура в Україні з центром у Львові, на чолі якої є сестра Делегатка.

Найвищу владу в Згромадженні виконує  Генеральна Настоятелька, яка відповідає за розвиток Згромадження й реалізацію харизми Засновника, а також за добрі стосунки  між Провінціями, Делегатурами, домами, які безпосередньо відносяться до Генерального Дому, а  також відповідає за місійну діяльність.

 

На даний час Згромадження нараховує біля 500 сестер і функціонує  в 11 країнах світу: Польщі, Україні, Італії, Франції, Німеччині, Габоні, Конго, Камеруні, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Бразилії.