Get Adobe Flash player
Головна сторінка Засновник Згромадження святий Зигмунд Гораздовський Біографія

Біографія - Св. Зигмунт Гораздовський

Дитинство

Зигмунд Кароль Гораздовський народився 1 листопада 1845 року  в шляхетській родині в Саноку (Польща) і там був охрещений в храмі отців Францисканців. Під час так званої Галицької   Різні, коли він бу немовлям, няня сховала його від небезпеки під колесом у млині, після чого він захворів на туберкульоз легенів. Ця хвороба супроводжувала його впродовж цілого життя. Під час навчання в школі в Саноку, а потім у Перемишлі (Польща), був старанним і працьовитим учнем, одним з найкращих у класі, співав мелодійним сопрано, а потім приємним тенором, любив історію, географію і польську мову, на уроках був активним, пильним і старанним.

Свідоцтва, які збереглися, говорять, що добре виховання Зигмунд отримав від своїх батьків, які прикладом жертовного, справедливого, відповідального, сумлінного та вразливого на потреби ближніх життя, розбудили в хлопцеві великі чесноти. Про батьків Зигмунд говорив, що були вони дуже інтелігентними, шляхетними, великими патріотами.

 

Юність

Будучи 18-літнім гімназистом Зигмунд брав участь у Січневому Повстанні, під час якого у юнака загострився туберкульоз легенів. Поразку повстання пережив дуже болісно. Після закінчення гімназії в Перемишлі став студентом юридичного факультету Львівського університету. Однак на другому році навчання в Університеті відчув голос покликання до служби Богові в священичому сані і вступив у Львівську Духовну Семінарію. Серед семінаристів відзначався побожністю, завзятістю і великою покірністю наставникам, не зважаючи на свою емоційність.

 

Семінарійні роки

В Семінарії Зигмунда зустріло велике випробування віри. У зв’язку з загостренням хвороби легенів і появою сильних кровотеч, які загрожували його життю, рукоположення у священичий сан відкладено на невизначений термін. Товариші, які були поряд з ним і спостерігали цю життєву драму, говорили: «Відмова у висвяченні на священника була для Зигмунда дуже болісною драмою; терпів і морально і фізично, але не втратив довіри до Бога». У цьому часі молився такими словами: ”Всемогутній, змилуйся над покірним Твоїм слугою, дай мені сили, щоб я міг виконати Твою місію, а все життя присвячу для добра ближніх”. За два роки стан його здоров’я покращився і диякона Зигмунда Гораздовського висвятили на священика в Кафедральному соборі у Львові.

 

Священство

Вже після перших шести років священства в житті цього священнослужителя можна було помітити надзвичайну харизму – вміння поєднувати душпастирську й харитативну працю. Душпастирським служінням огортав Божу паству в Тартакові, Войнилові, Букачівцях, Городку, Жидачеві, у Львові – спочатку в парафії святого Миколая, потім у парафії Матері Божої Сніжної, а згодом, будучи настоятелем, парафію святого Миколая. Коли Отець Гораздовський був вікарієм парафії у Войнилові, навчав катехизму в початковій місцевій школі, а також в одинадцятьох державних школах і семи парафіяльних. Подібні умови служіння мав і в інших парафіях. Не знеохочувався труднощами. Чинив все можливе для того, щоб Добру Новину міг почути кожен. Різними способами допомагав потребуючим. Так, наприклад, під час епідемії холери в Войнилові, не тільки поспішав з допомогою хворим, а й власними руками хоронив померлих. Коли йому робили зауваження, мовляв, наражає своє життя на небезпеку, відповідав: «Бог потурбується про мене». У парафіяльних хроніках записано, що навіть євреї цілували його вбрання і називали святою людиною.

Видавнича діяльність

Як катехіст помічав труднощі й велику потребу в допоміжній літературі для проголошення Доброї Новини, тому й опрацював і видав Катехізис. Тираж близько 50 000 примірників був розповсюджений по Галичині, Сілезії й Америці. Цей Катехізис затвердила церковна влада, його неодноразово перевидавали. Духовенство оцінювало Катехізис, як «одне з найкращих видань». Беручи за основу педагогічні ідеї німецького священика Альбана Стольза, отець Гораздовський пристосував їх до потреб даного часу, опрацював і видав: «Норми і правила доброго виховання», «Поради й застереження» для юнаків, а також «Незабудки»для дівчат. Започаткував у Львівській архідієцезії практику спільного Першого Святого Причастя для дітей і вручення пам’ятних образків з нагоди цієї урочистості, а також вручення пам’ятних образків під час Таїнства Миропомазання.

 

 

Небайдужою священику Зигмунду Гораздовському була доля його братів у священстві. Для духовного збагачення, моральної підтримки та взаємодопомоги між священиками заснував Товариство «Boni Pastoris». Для них також редагував часопис «Bonus Pastor» та розміщував там свої статті. Розпочинаючи цю справу писав: ”Я бо вельми переконаний, що лише спільними зусиллями і лише через власну організацію ми можемо результативно й правильно зрозуміти власні інтереси – працювати і стати на висоті потреб часу і нашого стану”.

 

Отець Зигмунд бачив  необхідність видання католицької преси: лояльної, щирої, справедливої, яка служила б поширенню правд євангельського життя. Додатково заохочений закликом Папи Римського до видання такого роду щоденної преси, почав діяти в цьому напрямку. Докладаючи максимум зусиль, розпочав видавати "Щоденну Газету". Ця ініціатива викликала в суспільстві хвилю незадоволення. Це завдало отцю Зигмунду багато страждання, незрозуміння й упокорення, які тривали до самої смерті. Незважаючи на це церковна влада та його прихильники високо оцінили цю справу.

Доброчинна діяльність

Був співтворцем Союзу доброчинних Товариств і Організацій в Галичині. Співпрацював з Товариством св. Соломії, допомагаючи убогим вдовам та їх дітям, а також з Товариством для убогих швачок. На сторінках преси мобілізував суспільство того часу до вчинків милосердя.

Особливим місцем його священицького служіння і невтомної любові до ближнього був Львів, у якому прожив 40 років свого життя. З ентузіазмом долучався до праці дієвих доброчинних інституції і сам закладав нові. Будучи секретарем Інституту Убогих Христових у Львові, заснував Дім добровільної праці для жебраків. Вже в першому році його існування 170 бездомних жебраків, між якими було чимало дітей, знайшли там дах над головою й опіку, а старші – працю, відповідну до своїх можливостей. З ініціативи отця Зигмунда розпочала також свою діяльність Дешева кухня у Львові. Харчувалися в ній робітники, студенти, шкільна молодь, діти, а найбільше львівська біднота. Видавали в ній біля 600 обідів щоденно. Заснував також Заклад для невиліковно хворих і одужуючих, бо згідно з розпорядженням сейму хворі могли перебувати в лікарні не більше шести тижнів. Тих, які після важкої хвороби потребували ще кілька тижнів на одужання, викидали просто на вулицю, не зважаючи на стан їхнього здоров’я.

Для убогих студентів учительської семінарії відкрив Інтернат св. Йосипа, де був директором. Після 34 років його існування пишався багатьма вихованцями, які займали високі посади в сфері освітньої діяльності. В заснуванні інтернату допомагали о. Зигмунду Гораздовському його батьки, які в 1882 році на цю справу пожертвували всі свої заощадження і на початку функціонування інтернату управляли ним, ділячись життєвим досвідом та віддаючи решту своєї життєвої енергії молоді, яка потребувала опіки і поради.

 

 

Св. Зигмунд болісно переживав, що біля 200 дітей з католицьких родин ходили в протестантську школу, де основною мовою була німецька, а релігію вів пастор. Тому заснував польсько-німецьку католицьку школу, а її керівництво довірив Братам Християнських шкіл. Це викликало в суспільстві велике обурення і навіть протест. На сторінках радикальних газет були відгуки: ми  не хочемо жодних шкіл під керівництвом духовенства. Тільки спеціальне звернення архієпископа Йосипа Більчевського втихомирило цю справу і допомогло хоч деяким зрозуміти потребу існування такої  школи.

 

 

О. Зигмунд заснував перший і єдиний протягом довгих років на Галичині Заклад Дитятка Ісус для одиноких матерів і покинених дітей, у якому ще за Його життя врятувалося біля 3000 дітей, а багато матерів навернулися до Бога і знайшли гідну працю. Він був названий Священиком жебраків і Отцем убогих.

Стиль життя, прийнятий в парафіяльному домі о. Гораздовського був дуже схожий до чернечого.

 

Заснування Згромадження.

Для допомоги в керуванні заснованими доброчинними закладами отець Зигмунд запросив Францисканок третього світського ордену, до яких поступово приєднувалися дівчата, відкриті на поширення милосердя. З часом вони забажали вести спільне і організоване життя, для цього о. Зигмунд подбав про відповідну формацію і затвердження церковною владою Згромадження Сестер Милосердя св. Йосипа – перша назва Сестер Святого Йосипа. Розвиваючись з кожним роком, Згромадження служило вбогим, хворим у новостворених лікарнях, притулках для сиріт, дитсадках, опікувалося хворими в приватних помешканнях. Священик Зигмунд був для сестер прикладом молитви та служіння Богові і ближнім.

 

 

 

Помер 1 січня 1920 року у Львові в Генеральному домі Згромадження Сестер Святого Йосипа. Прощалися з ним так звані малі й великі цього світу. Свідчили про о. Зигмунда Гораздовського так: «був аскетом, який вів суворе життя, монах без складання обітів, великий ділами, чудовий прикладом життя, був оком сліпому, ногою кульгавому, був батьком убогих». Після його смерті газети писали: ”Смерть вирвала суспільству найбіднішого священика, неординарну особистість, найшляхетнішого доброчинця народу, який все своє життя посвятив для блага Батьківщини і ближніх… Інституції, які заснував, передадуть прізвище відданого священика наступним поколінням і впишуть його поміж прізвищами заслужених нашого суспільства”. Поховали о. Зигмунда Гораздовського на Личаківському кладовищі у Львові